IMed
Що шукаємо?

напр. АБАКТАЛ
Інформація про ліки
 
Назва: АВАНДАМЕТ™
Фармакотерапевтична група: Пероральні протидіабетичні препарати 
Показання: Інсуліннезалежний цукровий діабет при неможливості контролювати рівень глікемії за допомогою дієти.

Схожі ліки:

АВАНДАМЕТ™("SB Pharmco Puerto Rico Inc.";"GlaxoWellcome S.A." для "GlaxoSmithKline Export Ltd", Пуерто-Ріко/США/Іспанія/Великобританія)

Інструкція:

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

АВАНДАМЕТ™

(AVANDAMET™)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: блідо-рожеві, вкриті плівковою оболонкою,таблетки овальної форми з написом “gsk” на одному боці та 2/500 - на іншому;

рожеві таблетки, вкриті плівковою оболонкою, овальної форми з написом“gsk” на одному боці та 4/1000 - на іншому

склад: 1 таблетка містить 2 мг розиглітазону (у формі розиглітазону малеату)та 500 мг або метформіну гідрохлориду; або 4 мг розиглітазону (у формірозиглітазону малеату) та 1000 мг метформіну гідрохлориду;

інгредієнти гранул розиглітазону: натрію крохмальгліколят,гідроксипропілметилцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідріт;

інгредієнти гранул метформіну: повідон 29-32, гідроксипропілметилцелюлоза;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, OPADRY Iрожевий (гіпромелоза 6сР, титану діоксид, макрогол 400, заліза оксид червоний).

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антидіабетичні препарати. Код АТС A10B D03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Комбінований препарат розиглітазон/метформін поєднуєдві протидіабетичні речовини, що мають доповнюючі механізми дії для поліпшенняконтролю рівня цукру хворих на цукровий діабет другого типу, – розиглітазонумалеат, представник класу тіазолідиндіонів, і метформіну гідрохлорид,представник класу бігуанідів. Тіазолідиндіони діють переважно шляхом збільшеннячутливості до інсуліну, а бігуаніди - шляхом зменшення вироблення ендогенноїглюкози в печінці.

Наведені нижче дані описують властивості окремих компонентіврозиглітазон/метформіну.

Розиглітазон. Розиглітазон є потужним селективним агоністом PPAR-g(гаммапероксисомальних активуючих проліферацію) ядерних рецепторів іпредставником класу тіазолідиндіонових протидіабетичних засобів. Він поліпшуєконтроль рівня глюкози в крові шляхом підвищення чутливості до інсуліну наключових ділянках резистентності до інсуліну, а саме: у жировій тканині,скелетних м’язах і печінці. Резистентність до інсуліну, як відомо, відіграєголовну роль у патогенезі цукрового діабету другого типу. Таким чином,розиглітазон поліпшує метаболічну регуляцію, знижуючи в крові рівні глюкози,циркулюючого інсуліну і вільних жирних кислот.

Як наслідок різних, але доповнюючих механізмів дії комбінованелікування із застосуванням розиглітазону і сульфонілсечовини або метформінуприводило до синергістичного поліпшення контролю рівня глюкози в крові у хворихна цукровий діабет другого типу.

Метформін.Метформін є бігуанідом з гіпоглікемічною дією, що знижує як основний рівеньглюкози в плазмі, так і рівень глюкози в плазмі після їди. Він не стимулюєсекрецію інсуліну й, отже, не призводить до розвитку гіпоглікемії.

Метформін може діяти за допомогою трьох механізмів:

1) зменшення вироблення глюкози печінкою шляхом інгібуванняглюконеогенезу й глікогенолізу;

2) у м’язах – шляхом збільшення чутливості до інсуліну, поліпшенняпериферичного споживання і використання глюкози;

3) затримка абсорбції глюкози в кишечнику.

Розиглітазон.Гіпоглікемічна активність розиглітазону була продемонстрована в ряді моделейцукрового діабету другого типу у тварин. Крім того, розиглітазон зберігаєфункцію бета-клітин, про що свідчить збільшення маси острівців у підшлунковійзалозі і вміст інсуліну, і запобігає розвитку справжньої гіперглікемії векспериментальних тварин, хворих на цукровий діабет другого типу. Також булопоказано, що розиглітазон значно затримує появу дисфункції нирок і систолічноїгіпертензії. Розиглітазон не стимулював секрецію інсуліну підшлунковою залозоюабо спричиняв гіпоглікемію у щурів і мишей.

Узгодженез механізмом дії розиглітазону посилення контролю рівня глюкози в кровісупроводжується клінічно значущим зменшенням рівнів інсуліну в сироватці. Такожспостерігається зменшення рівня попередників інсуліну, які, як вважають, єфакторами ризику для серцево-судинної системи. Значне зменшення рівня вільнихжирних кислот є ключовою особливістю лікування із застосуванням розиглітазону.

Метформін. Метформінстимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену шляхом дії на глікогенсинтазу.Метформін збільшує транспортну здатність всіх типів мембранних переносниківглюкози (GLUT). У людей, незалежно від своєї дії на рівень глюкози в крові,метформін впливає на метаболізм ліпідів. Це було показано при застосуваннітерапевтичних доз у середньо- або довгострокових клінічних дослідженнях, щоконтролюються: метформін зменшує рівень загального холестерину, рівніліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ) і тригліцеридів.

Фармакокінетика.

Поглинання

Розиглітазон/метформін. У дослідженні біоеквівалентностірозиглітазон/метформіну  4 мг/500 мг як компонент розиглітазон, так ікомпонент метформін були біоеквівалентні застосованим у поєднанні таблеткамрозиглітазону малеату 4 мг і таблеткам метформіну гідрохлориду 500 мг. У цьомудослідженні також була показана пропорційність доз розиглітазону в комбінованихлікарських формах 1 мг/500 мг і 4 мг/500 мг.

Прийом їжі не впливав на AUC (площа під кривою залежності концентраціївід часу) розиглітазону або метформіну при застосуванні розиглітазон/метформінув здорових добровольців. Однак Сmax (максимальна концентрація) буланижче (209 порівняно з 270 нг/мл розиглітазону і 762 порівняно з 909 нг/млметформіну), а Tmax (максимальний час) збільшувався (2,56 порівняноз 0,98 год для розиглітазону і 3,96 порівняно з 3,00 год для метформіну) приприйомі їжі.

Нижченаведені твердження вказують на фармакокінетичні властивостіокремих компонентів розиглітазон/метформіну.

Розиглітазон. Абсолютна біодоступність розиглітазону після застосуванняяк у дозі 4 мг, так і у дозі 8 мг внутрішньо становить приблизно 99%.Концентрації розиглітазону в плазмі досягають максимуму протягом 1 год післязастосування. Концентрації в плазмі приблизно пропорційні дозам по всьомутерапевтичному діапазону доз.

Застосування розиглітазону з їжею не призводило до будь-яких змін узагальній експозиції (AUC), хоча спостерігалося невелике зменшення Сmах(приблизно 20–28%) і збільшення Tmax (1,75 год) порівняно зі станомна порожній шлунок. Ці невеликі зміни клінічно незначущі, отже, немаєнеобхідності застосовувати розиглітазон у якийсь певний час стосовно прийомуїжі. Збільшення рН у шлунку не впливає на абсорбцію розиглітазону.

Метформін.Після застосування метформіну внутрішньо Tmax було досягнуто через 2,5 год. Абсолютна біодоступність таблеток метформіну 500 мг або 850 мгстановила приблизно 50-60% у здорових осіб. Після перорального застосуваннядози неабсорбована фракція, виявлена в калі, становила 20-30%.

Після перорального застосування абсорбція метформіну є насичуваною інеповною. Передбачається, що фармакокінетика абсорбції метформіну – нелінійна.При застосуванні звичайних доз метформіну і режимів дозування стаціонарніконцентрації в плазмі досягаються протягом 24–48 год і становлять у ціломуменше 1 мкг/мл. У контрольованих клінічних випробуваннях максимальні рівніметформіну в плазмі (Сmах) не перевищували 4 мкг/мл навіть призастосуванні максимальних доз.

Прийом їжі зменшує ступінь абсорбції й трохи затримує абсорбціюметформіну. Після застосування дози 850 мг спостерігалося зниження максимальноїконцентрації в плазмі на 40%, зменшення AUC (площі під кривою) на 25% ізбільшення на 35 хв часу досягнення максимальної концентрації в плазмі.Клінічна значущість цих зменшень не відома.

Розподіл

Розиглітазон. Обсяг розподілу розиглітазону становить приблизно 14літрів і загальний плазмовий кліренс приблизно 3 л/год у здорових добровольців.Зв’язування розиглітазону з білками плазми високе (приблизно 99,8%) і не залежитьвід концентрації або віку. Відсутні ознаки непередбачуваної акумуляціїрозиглітазону після одноразового або дворазового застосування дози на добу.

Метформін. Зв’язування з білками плазми незначне. Метформінрозподіляється в еритроцитах. Максимальний рівень у крові нижчий, ніж у плазмі,і виникає приблизно в той же самий час. Еритроцити найімовірніше є вториннимдепо розподілу. Середній Vd становить 63–276 літрів.

Метаболізм

Розиглітазон. Розиглітазон зазнає значних метаболітичних перетворень;виведення вихідного з’єднання в незміненому стані - мінімальне. Основні шляхиметаболізму – N-деметилювання і гідроксилювання, що супроводжуються кон’югацієюіз сульфатами й глюкуроновою кислотою. Метаболіти розиглітазону, як вважають,не мають будь-якого клінічного значення.

Метформін. Метформін виводиться в незмінуному стані із сечею. Будь-якіметаболіти не були ідентифіковані в людей.

Виведення

Розиглітазон. Загальний плазмовий кліренс розиглітазону становитьприблизно 3 л/год, а граничний період напіввиведення розиглітазону становитьприблизно 3-4 год. Відсутні ознаки непередбаченого нагромадження розиглітазонупісля одноразового або дворазового застосування дози на добу. Основним шляхомвиведення є сеча, з якої виділяється приблизно дві третини дози, тоді як з каломвиводиться приблизно 25% дози. Вихідний лікарський препарат із сечею або каломне виводиться. Граничний період напіввиведення для радіоактивності становивприблизно 130 год, що вказує на те, що виведення метаболітів проходить дужеповільно. Накопичення метаболітів у плазмі очікується після повторногозастосування, особливо через основний метаболіт (пара-гідроксисульфат), дляякого очікується п’ятиразове накопичення.

Метформін.Нирковий кліренс метформіну становить понад 400 мл/хв, що вказує на те, що метформінвиводиться за допомогою клубочкової фільтрації й канальцевої секреції. Післяперорального застосування дози граничний період напіввиведення становивприблизно 6,5 год.

При порушенні функції нирок нирковий кліренс зменшувався пропорційнокліренсу креатиніну, і, таким чином, період напіввиведення збільшувався, щопризводило до збільшених рівнів метформіну в плазмі.

Окремі групи пацієнтів

Розиглітазон
Стать. Воб’єднаному фармакокінетичному аналізі популяцій не було відмічено значущих розбіжностейу фармакокінетиці розиглітазону в чоловіків і жінок.
Літній вік. Воб’єднаному фармакокінетичному аналізі популяцій не було відмічено значущихрозбіжностей у фармакокінетиці розиглітазону між пацієнтами літнього йпрацездатного віку.
Ниркованедостатність. Відсутні клінічно значущі розбіжності у фармакокінетицірозиглітазону в пацієнтів з нирковою недостатністю або термінальною стадієюниркової хвороби у хворих, які перебувають на постійному діалізі.
Печінкованедостатність. У пацієнтів з печінковою недостатністю від помірної до тяжкої(Тест Чайлд-П’юдж В/С) незв’язана Сmах й AUC були вдвічі і втричівищі в пацієнтів з печінковою недостатністю як результат зменшеного зв’язуванняз білками плазми й зменшення кліренсу розиглітазону.

Показання для застосування.

Лікування цукрового діабету другого типу (інсуліннезалежного цукровогодіабету)

з метою поліпшення контролю глікемії у хворих, у яких такий контрольнедостатньо забезпечується дієтою та режимом фізичних навантажень або прийомомрозиглітазону чи метформіну самостійно або сумісним прийомом комбінаціїтіазолідиндіонів і метформіну;

для контролю рівня глікемії розиглітазон/метформін може такожзастосовуватись у комбінації із сульфонілсечовиною (потрійна терапія).

Спосіб застосування та дози.

Лікування із застосуванням Авандамету повинно бути індивідуальним длякожного пацієнта.

Авандамет може прийматися під час їди або незалежно від її приймання.Прийом Авандамету під час їди або після їди може зменшити симптоми з бокушлунково-кишкового тракту, пов’язані з метформіном.

Дорослі

Рекомендованою початковою добовою дозою Авандамету є 4 мг/1000мг (2таблетки Авандамету 2 мг/500 мг).

Добова доза Авандамету може бути збільшена для підтриманняіндивідуального контролю рівня цукру в крові. Титрування дози слід проводити дорівня максимально рекомендованої загальної добової дози, що становить 8 мг/2000 мг (4 таблетки Авандамету 2 мг/500 мг або 2 таблетки Авандамету 4мг/1000мг).

Повільне збільшеннязастосовуваної дози може зменшити побічні ефекти з боку шлунково-кишковоготракту. Збільшення дози слід проводити додаючи від 2 до 4 мг/день длярозиглітазонового компоненту таблетки та 500 мг/день для метформіновогокомпоненту. Повний ефект від збільшення дози може бути не поміченим від 6 до 8тижнів від початку лікування розиглітазоном та 1 або 2 тижнів від початкулікування метформіном.

Під час заміни інших пероральнихантидіабетичних препаратів на розиглітазон/метформін слід брати до увагиактивність і тривалість дії попередніх антидіабетичних препаратів.

Під час переходу з прийомукомбінації розиглітазону та метформіну у формі окремих таблеток на прийомрозиглітазону/метформіну у формі однієї таблетки початкова доза препаратуповинна базуватись на дозах розиглітазону та метформіну, що вже застосовувались.

Корекція дози розиглітазону абометформіну може бути необхідною у разі сумісного застосуваннярозиглітазону/метформіну з деякими іншими ліками (див. розділ “Взаємодія зіншими лікарськими засобами”).

Пацієнти літнього віку. Оскільки метформін виводитьсянирками, початкове й підтримуюче дозування розиглітазону/метформіну повиннобути помірним у пацієнтів літнього віку через можливе потенційне зниженняфункції нирок у пацієнтів цієї вікової групи. Будь-яке регулювання дози повинноґрунтуватися на функції нирок, що повинна контролюватися.

Ниркова недостатність. Авандамет не призначають у хворих знирковою недостатністю.

Печінкова недостатність. Для пацієнтів з помірною печінковоюнедостатністю (Тест Чайлд-П’юдж, А, 6 балів або менше) будь-якої зміни дози розиглітазонуне потрібно. Однак оскільки печінкова недостатність є фактором ризику стосовновиникнення лактоацидозу, застосування розиглітазону/метформіну нерекомендується пацієнтам з печінковою недостатністю.

Пацієнти з легким і помірним ступенем серцевої недостатності абопацієнти, які лікуються розиглітазоном/метформіном у комбінації зсульфонілсечовиною.

Для пацієнтів з легким і помірним ступенем серцевої недостатності(функціональний клас І чи ІІ за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічноїасоціації) або для пацієнтів, які лікуються розиглітазоном/метформіном укомбінації з сульфонілсечовиною початковою дозою розиглітазону повинна бутидоза 4 мг на добу. Збільшення дози розиглітазону до 8 мг на добу слід проводитиз обережністю після відповідної клінічної оцінки ступеня ризику виникненняпобічної дії, пов’язаною із затримкою рідини.

Побічна дія.

Наведена нижче побічна дія класифікована за органами і системами та зачастотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та <1/10), не часто (≥ 1/1 000 та  < 1/100), рідко (≥ 1/1 0000та < 1/1 000) та дуже рідко (< 1/10 000), включаючи поодинокі випадки. Заданими клінічних досліджень профіль безпеки при застосуванні комбінаціїрозиглітазон-метформін був аналогічним до профілю безпеки окремих його компонентів.

Нижче наведено інформацію про профіль побічних реакцій для окремихкомпонентів (розиглітазону і метформіну).

Розиглітазон.

Дані клінічних досліджень.

Загальні розлади

Часто: набряк.

Набряк мав загалом дозозалежний характер, був легким або помірним засвоєю природою та частіше спостерігався при застосуванні розиглітазону вкомбінації з сульфанілсечовиною або інсуліном.

Кров та лімфатична система

Часто: анемія.

Анемія мала загалом дозозалежний характер і була легкою та помірною засвоїм характером.

Метаболізм і розлади травлення

Часто: гіперхолістеринемія.

Збільшення загального рівня холестерину відбувається за рахунок якліпопротеїнів високої щільності, так і ліпопротеїнів низької щільності,співвідношення рівня загального холестерину і ліпопротеїнів високої щільностізалишалось незміненим протягом шести тижнів дослідження.

Часто: збільшення маси тіла.

Збільшення маси тіла мало загалом дозозалежний характер. Механізмзбільшення маси тіла не з’ясований, але, можливо, він пов’язаний із затримкоюрідини в організмі та акумуляцією жиру.

Часто: гіпоглікемія.

Гіпоглікемія була загалом легкою або помірною за природою та маладозозалежний характер, якщо розиглітазон застосовувався у комбінації зсульфанілсечовиною або інсуліном. У пацієнтів, які отримують розиглітазон укомбінації з інсуліном або пероральними гіпоглікемічними засобами, існує ризиквиникнення гіпоглікемії, тому може виникнути необхідність зменшити дозу супутньогопрепарату.

Не часто: підвищення апетиту

Серцево-судинна система

Часто: застійна серцева недостатність/набряк легенів.

Призастосуванні розиглітазону (як у дозі 4 мг так і у дозі 8 мг) у комбінації зінсуліном або сульфонілсечовиною збільшується частота випадків серцевоїнедостатності. .Хоча існують лише окремі випадки на підтвердженнядозозалежності цього явища, однак частота виникнення серцевої недостатностівища у хворих, які лікуються розиглітазоном у дозі 8 мг, порівняно з тимихворими, які лікуються розиглітазоном у дозі 4 мг (загальна добова доза).

Пацієнти,в яких спостерігалася серцева недостатність, були в середньому старші, довшехворіли на цукровий діабет і найчастіше одержували розиглітазон у вищій добовійдозі 8 мг.

Часто: реакції, що типово пов’язані із серцевою ішемією.

Дуже незначна кількість реакцій, типово пов’язаних із серцевою ішемією,спостерігалася при застосуванні розиглітазону разом з інсуліном, і ці реакціївідбувалися з більш високою частотою порівняно з реакціями при застосуваннітільки одного інсуліну. Причинний взаємозв’язок з розиглітазоном не буввстановлений.

Шлунково-кишкова система

Часто: запор.

Звичайно запор має легкий або помірний характер.

Постліцензійні дані

Серцево-судинна система

Рідко: застійна серцева недостатність/набряк легенів.

При застосуванні розиглітазону у вигляді монотерапії та в комбінації зіншими антидіабетичними засобами постліцензійні повідомлення були поодинокими.Є загальновідомим фактом, що ризик розвитку серцевої недостатності збільшуєтьсяголовним чином у хворих на діабет порівняно з хворими, які не хворіють надіабет.

Гепатобіліарна система

Рідко: печінкова дисфункція, первинною ознакою якої є збільшення рівняпечінкових ферментів. Причинний взаємозв’язок з розиглітазоном не встановлений.Порушення рівня печінкових ферментів є звичайним явищем у хворих на діабет. Заданими великої клінічної програми (4 327 хворих, які лікувалисьрозиглітазоном), частота підвищення рівня АЛТ більше, ніж у три рази, порівняноз верхньою межею норми, була такою ж як у групі плацебо (0,2%), та меншою, ніжу групі активного порівняння (0,5% метформін/сульфанілсечовина). Частотавиникнення всіх побічних дій з боку печінки та біліарної системи також буланизькою та такою ж, як у групі пацебо (0,7%).

Шкіра та підшкірні розлади.

Дуже рідко: ангіоневротичний набряк і кропив’янка.

Розлади зору

Дуже рідко: макулярний набряк сітківки.

Метформін

Дані клінічних досліджень і постліцензійні дані

Шлунково-кишковий тракт

Дуже рідко: гастроентерологічні симптоми.

Гастроентерологічні симптоми включають в себе нудоту, блювання, діарею,біль у черевній порожнині та втрату апетиту. Ці симптоми виникають частіше призастосуванні високих доз і на початку лікування та минають самостійно убільшості випадків.

Метаболізм і порушення травлення

Дуже рідко: лактоацидоз, дефіцит вітаміну В12

Довготривале лікування метформіном асоціюється зменшенням всмоктуваннявітаміну В12, що у поодиноких випадках може призводити до клінічнозначущого дефіциту  вітаміну В12.

Нервова система

Часто: металевий присмак у роті.

Шкіра та підшкірні тканини

Дуже рідко: еритема.

У деяких пацієнтів з підвищеною чутливістю спостерігалося виникнення

помірної еритеми.

Протипоказання.

Розиглітазон/метформін протипоказаний пацієнтам

- з підвищеною чутливістю до розиглітазону, метформіну або будь-якихінших інгредієнтів препарату в анамнезі (див. “Допоміжні речовини”);

- з діабетичним кетоацидозом або передкоматозним станом;

- з нирковою недостатністю (наприклад з рівнем креатиніну в сироватцівище 135 мікромоль/л у чоловіків і вище 110 мікромоль/л у жінок).

Передозування.

Дані щодопередозування розиглітазону/метформіну відсутні. У клінічних дослідженнях,проведених у добровольців, розиглітазон застосовувався в одноразових дозах до 20мг внутрішньо й добре переносився.

Більше передозування метформіну або супутній ризик виникненнялактоцидозу може призводити до лактоцидозу, що є станом, який вимагає вжиттяневідкладних медичних заходів і стаціонарного лікування.

У разіпередозування рекомендується, щоб відповідне підтримуюче лікування починалосявідповідно до клінічного стану пацієнта. Найбільш ефективним способом видаленнялактату і метформіну є гемодіаліз, однак розиглітазон значною мірою зв’язуєтьсяз білками і його не можна видалити за допомогою гемодіалізу.

Особливості застосування.

Діти

Оскільки дані із застосування препарату для лікування дітей до 18 роківвідсутні, препарат не рекомендується для лікування пацієнтів цієї віковоїгрупи.

Цукровий діабет першого типу. Розиглітазон/метформін ефективний тількиза наявності нормальних концентрацій інсуліну й не повинен застосовуватися прицукровому діабеті першого типу.

Жінки, в яких відсутня овуляція в передклімактеричний період. Якнаслідок підвищення чутливості до інсуліну, лікування із застосуваннямрозиглітазону/метформіну жінок з резистентністю до інсуліну, в яких відсутняовуляція в передклімактеричний період (наприклад пацієнтки із синдромомполікістозних яєчників), може приводити до поновлення овуляції. Ці пацієнткиризикують завагітніти.

Лактоцидоз. Лактоцидоз – рідкісне, але тяжке метаболічне ускладнення,що може виникнути як результат акумуляції метформіну. Зареєстровані випадкилактоцидозу в пацієнтів, які одержували лікування із застосуванням метформіну,мали місце переважно у хворих на цукровий діабет, з вираженою нирковоюнедостатністю (див. нижче “Ниркова недостатність”). Фактори ризику виникненнялактоцидозу, такі як погано регульований цукровий діабет, кетоз, тривалеголодування, надмірне вживання алкоголю, печінкова недостатність, і будь-якийстан, пов’язаний з тканинною гіпоксією, повинні бути враховані до початкузастосування метформіну, а отже, до початку лікування із застосуваннямрозиглітазону/метформіну.

При виникненні підозри на лактоцидоз лікування із застосуваннямрозиглітазону/метформіну повинно бути припинено, а пацієнт – негайногоспіталізований.

Ниркова недостатність. Доступні обмежені дані про лікування іззастосуванням розиглітазону пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Оскількиметформін виводиться нирками, рівні креатиніну в сироватці повинні бутивизначені до початку лікування із застосуванням розиглітазону/метформіну йрегулярно визначатися згодом. Особливої обережності слід дотримуватися прилікуванні пацієнтів, які ймовірно мають ниркову недостатність, наприкладпацієнтів літнього віку, або при станах, при яких ниркова функція може бутипорушена, таких як зневоднення, тяжка інфекція або шок. Розиглітазон/метформінне слід призначати пацієнтам з рівнями креатиніну в сироватці вище 135мікромоль/л у чоловіків або вище 110 мікромоль/л у жінок.

Печінкова недостатність. Для пацієнтів з помірною печінковоюнедостатністю (Тест Чайлд-П’юдж А, 6 балів або менше) будь-якої зміни дозирозиглітазону не потрібно. Однак оскільки печінкова недостатність є факторомризику виникнення лактоацидозу, застосовувати розиглітазон/метформін нерекомендують для лікування пацієнтів з печінковою недостатністю.

Серцево-судинна система. Застосування розиглітазону, як і іншихтіазолідиндіонів може спричинити затримку рідини в організмі, яка можепідсилювати або призводити до появи ознак та симптомів застійної серцевоїнедостатності. Затримка рідини може дуже рідко являти собою швидкий інадлишковий приріст маси тіла. У всіх пацієнтів, особливо тих, що отримуютьсупутнє лікування сульфонілсечовиною або інсуліном, пацієнтів з легкою абопомірною серцевою недостатністю (І і ІІ клас за класифікацією Нью-Йоркськоїкардіологічної асоціації) або пацієнтів з ризиком виникнення серцевоїнедостатності слід контролювати ознаки й симптоми побічної дії, пов’язаної іззатримкою рідини (включаючи серцеву недостатність).

Пацієнти з тяжкою серцевою недостатністю (III і IV клас закласифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) не залучались доклінічних випробувань розиглітазону. Крім того, гостра серцева недостатністьпризводить до декомпенсації серцевої діяльності й, отже, до збільшення ризикувиникнення тканинної гіпоксії та потенційно – до лактоцидозу. Томурозиглітазон/метформін не рекомендується для лікування пацієнтів з гострою аботяжкою серцевою недостатністю, крім тих випадків, коли потенційна користь, яквважають, перевищує потенційний ризик.

Розлади зору

За даними післяліцензійногоспостереження при застосуванні розиглітазону існують поодинокі повідомлення пророзвиток або погіршення діабетичного макулярного набряку сітківки, щосупроводжується погіршенням зору. Багато з цих хворих страждають також напериферичні набряки. У деяких випадках розлади зору минали або зір покращувавсяпісля припинення лікування препаратом. Лікар повинен мати на увазі можливістьрозвитку макулярного набряку сітківки, якщо у хворого з’являться скарги нарозлади зору.

Гіпоглікемія. У пацієнтів, якіотримують розиглітазон/метформін у якості потрійої терапії у комбінації зінсуліном або сульфонілсечовиною, існує ризик розвитку гіпоглікемії, тому можевиникнути потреба зменшити дозу супутнього препарату.

Хірургічне втручання.Застосування метформіну гідрохлориду й, отже, розиглітазону/метформіну повиннобути припинено за 48 год до елективного хірургічного втручання із застосуваннямзагального наркозу і не повинно, як правило, відновлюватися раніше, ніж через48 год після нього.

Йодовані контрастні речовини.Внутрішньосудинне застосування йодованих контрастних речовин при проведеннірадіологічних досліджень може призводити до ниркової недостатності. Тому черезметформінову складову застосування розиглітазону/метформіну повинно бутиприпинено до або під час дослідження й не відновлюватися доти, доки не будепідтверджено, що функція нирок у нормі.

Застосування з іншими препаратами

Ретельне спостереження за рівнем глікемії та коригування дозирозиглітазону або метформіну може знадобитись у разі супутнього застосування зінгібіторами або індукторами CYP2C8 або катіонактивними препаратами, щовиводяться за допомогою тубулярної секреції.

Вагітність. Є повідомлення, що ризиглітазон проникає крізь плаценту іможе бути виявлений у тканинах плода Адекватні дані щодо застосуваннярозиглітазону/метформіну в період вагітності відсутні. Звичайно рекомендованозастосування інсуліну жінкам, хворим на цукровий діабет, під час вагітності.Розиглітазон/метформін у період вагітності повинен застосовуватись лише тоді,коли потенційна користь буде більшою за потенційний ризик для дитини.

Лактація. Адекватні дані щодо застосування розиглітазону/метформіну вперіод годування груддю відсутні. Невідомо, чи екскретуються як розиглітазон,так і метформін у грудне молоко людини. Звичайно рекомендовано застосуванняінсуліну жінкам, хворим на цукровий діабет, у період годування груддю. Розиглітазон/метформінпід час лактації повинен застосовуватись лише тоді, коли потенційна користьбуде більшою за потенційний ризик для дитини.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами. Застосуванняяк розиглітазону, так і метформіну не впливає на здатність керуватитранспортними засобами або механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Офіційнідослідження взаємодії розиглітазону/метформіну з іншими препаратами непроводилися. Нижченаведені дані відображують інформацію, доступну для окремихкомпонентів (розиглітазону і метформіну).

Розиглітазон. У дослідженнях in vitro було показано, щорозиглітазон переважно метаболізується СYP 2C8, а метаболізм за участі CYP 2C9становить незначну частину.

При сумісному застосуваннірозиглітазону та інгібіторів СYP 2C8 (наприклад з геміфіброзилом) збільшуєтьсяконцентрація розиглітазону в плазмі крові. Оскільки це збільшує ризик виникненнядозозалежних побічних реакцій, може бути необхідним зменшення дозирозиглітазону при сумісному застосуванні з інгібіторами СYP 2C8.

При сумісному застосуваннірозиглітазону та індуктора СYP 2C8 (наприклад рифампіцину) зменшуєтьсяконцентрація розиглітазону в плазмі крові. У цьому разі потрібні ретельнийконтроль глікемічного профіля та вирішення питання про зміни впротидіабетичному лікуванні при сумісному застосуванні з індуктором СYP 2C8.

Одночасне застосування з терапевтичними дозами розиглітазонуне мало клінічно значущого впливу на стаціонарний стан фармакокінетики абофармакодинаміки інших протидіабетичних засобів, що застосовуються внутрішньо,включаючи метформін, глібенкламід, глімепірид і акарбозу.

Розиглітазонне впливав на стаціонарний стан фармакокінетики дигоксину або варфарину і наантикоагулянтну активність варфарину.

Клінічні дані показали, що розиглітазон не мав клінічно значущоговпливу на фармакокінетику S(-)-варфарину (субстрат для CYP 2C9).

Розиглітазон не мав клінічно значущого впливу на ніфедипін абопротизаплідні засоби, що застосовуваються внутрішньо (до складу яких входятьетинілестрадіол і норетиндрон) після сумісного з ними застосування, щопідтверджує низьку ймовірність взаємодії з лікарськими препаратами, які метаболізуютьсяCYP 3A4.

Помірне вживання алкоголю під час лікування розиглітазоном не маєвпливу на глюкозу крові.

Метформін. Підвищений ризик виникнення лактоцидозу має місцепри гострому алкогольному сп’янінні через наявність у складі метформіну.

Катіонактивні препарати, щовиводяться шляхом тубулярної секреції (наприклад циметидин), можуть взаємодіятиз метформіном через конкурентний вплив на загальну тубулярну транспортнусистему нирок. У цьому разі потрібні ретельний контроль глікемічного профілемта вирішення питання про зміни у протидіабетичному лікуванні у разінеобхідності застосування з катіонактивними препаратами, що виводяться шляхомниркової тубулярної секреції.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступних для дітей місцях притемпературі не вище 30°С.

Термін придатності – 2 роки.

Показати усе
Міжнародна непатентована назва: Comb drug
Виробник: "GlaxoWellcome S.p.A." для "GlaxoSmithKline Export Ltd", Іспанія/Великобританія
ATX-код: A10BD
Наказ МОЗ: 499 від 20.07.2006
Номер реєстраційного посвідчення: UA/2804/01/02
Термін дії посвідчення: з 14.03.2005 до 14.03.2010
Медична форма: Таблетки, вкриті оболонкою
Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 4 мг/1000 мг № 56
Діючі речовини: 1 таблетка містить: розиглітазону 4 мг; метформіну гідрохлориду 1000 мг
Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, OPADRY I рожевий 03В24309; інгредієнти гранул розиглітазону: натрію крохмальгліколят, гідроксипропілметилцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат; інгредієнти гранул метформіну: повідон 29-32, гідроксипропілметилцелюлоза
Термін придатності: 2р.
 






Email:
Пароль:
Реєстрація
 



© 2008-2019 PNN
Про проект Зворотній зв'язок Version 0.1.39.0